Ще один момент - у співзалежності часто є нерівність. Один партнер більше “дає”, інший - більше “бере”. І це теж відбивається на сексі. У когось складається відчуття використаності, у когось - тягаря відповідальності. Такий дисбаланс у довготривалій перспективі призводить до охолодження і навіть уникання інтимності.

Наприклад, жінка може погоджуватися на секс, коли не хоче, і поступово у неї формується відраза до цього процесу. Чоловік може відчувати, що його контролюють, і починає уникати близькості, аби не потрапляти під тиск. У будь-якому разі замість радості з’являється напруга.

Але… й буває таке, що секс у таких парах може бути кращим, ніж самі стосунки - це своєрідна компенсація. У повсякденному житті партнери можуть не вміти говорити про свої почуття, сваритися через побутові речі, не чути одне одного. Проте у ліжку вони знаходять єдиний простір, де відчувають близькість і тепло. Інколи це єдина “мова любові”, яка ще залишається доступною.

Такі пари ніби використовують секс як «клей» для стосунків. Іноді навіть здається, що інтимна сфера рятує від розриву: після близькості напруга спадає, сварки ніби забуваються, з’являється ілюзія гармонії. Проте , це лише тимчасове полегшення. Адже секс у цьому випадку не вирішує проблему, а лише маскує її.

З часом така “компенсаційна” інтимність теж втрачає силу. Бо якщо в основі стосунків є страх, залежність чи нерівність, то й сексуальність поступово починає відчувати цей тягар. Тоді навіть найяскравіший секс не здатний замінити справжню емоційну близькість.